“Укpaїнцi, ви мaбyть дo кiнця нe ycвiдoмлюєтe, щo вaс чeкaє”: Вжe з пoнeдiлкa влaдa бyдe вuмyшeнa зрoбuтu вciм людям…

Італійський лікар Даніеле Маккіні, що працює в клініці у місті Бергамо, 7 березня опублікував у своєму Facebook великий лист, в якому описав реалії життя в Італії посеред вируючої епідемії коронавірусу.

Через три дні – 10 березня 2020 року – італійська влада запровадила карантин в усіх регіонах 60-мільйонної країни, заборонивши проведення будь-яких масових заходів, а також закривши кінотеатри, театри, тренажерні зали, дискотеки та паби. Кількість хворих на коронавірус в Італії у перший день загального карантину, включаючи летальні випадки, становила понад 10 тисяч осіб.

НВ публікує скорочену версію листа Даніеле Маккіні про спалах COVID-19 і пов’язані з ним ризики у перекладі українки Вікторії Анісімової, що живе в Венеції.

«В одному з електронних листів, які я отримую від Італійського департаменту охорони здоров’я кілька разів на день, поряд з кількома рекомендаціями, які можна тільки підтримати, був пункт про «дотримання соціальної відповідальності». Після довгих роздумів я вирішив, що мовчання є безвідповідальним. Я постараюся донести до далеких від медицини людей, що ми переживаємо в Бергамо у ці пандемічні дні.

Тиждень тому, коли нинішній ворог ще знаходився в тіні, я з деяким подивом спостерігав реорганізацію рідного шпиталю. Всі, кого можна було виписати, були відправлені додому, палати порожніли, у реанімації встановлювалися додаткові ліжка, коридори перегороджували контейнерами, щоби регулювати потоки хворих.

Всі ці швидкі перетворення привели лікарню в стан сюрреалістичної порожнечі. Але ми все ще не усвідомлювали лютість прийдешньої війни.

Я до сих пір пам’ятаю, як чекав дзвінка з мікробіологічної лабораторії. Це була перша пацієнтка з підозрою на коронавірус. Я думав про наслідки для клініки і для себе особисто. І війна увірвалася. Битва йде вдень і вночі.

Жителі Бергамо в принципі не сильно люблять потрапляти до лікарень. І на цей раз вони тримаються до останнього, діючи за інструкцією: 7-10 днів сидять вдома з лихоманкою, але потім більше не можуть терпіти, у них дихальна недостатність, їм потрібен кисень.

Кількість хворих зростає драматично швидко: 15-20 шпиталізацій на день, результати аналізів йдуть один за одним, і всі вони позитивні. Нас збирають на нараду, щоби пояснити регламент першої невідкладної допомоги та роботу комп’ютерної програми, яка налаштована для цих цілей. Через кілька хвилин ми вже в приймальному відділенні. На екрані комп’ютера причини надходження в клініку одні і ті ж: лихоманка, кашель, ускладнене дихання. Висновок рентгена теж один на всіх: гостра двобічна пневмонія. Всі показання до шпиталізації. Деяких відразу везуть в реанімацію. Іншим навіть це вже не допоможе.

Шпиталь заповнювався пацієнтами. Зазвичай різнокольорові табло з іменами (в залежності від відділення, до якого вони приписані) тепер всі червоного кольору. Замість різних діагнозів тепер у всіх один – гостра двобічна пневмонія. COVID-19 не затримується у верхніх відділах дихальних шляхів, він швидко заражає альвеоли легенів, роблячи їх нездатними виконувати свої функції.

Давайте подивимося правді в очі: одужання залежить від вашого організму. Ми сподіваємося, що організм знищить вірус самостійно. Ми тільки вивчаємо хворобу, лікарські препарати нечисленні, антивірусна терапія носить експериментальний характер.

Так, в групі ризику – люди старше 65 років. Але коли ви бачите в реанімації молодих людей, інтубованих або підключених до апарату Ecmo, який витягує кров з організму і насичує її киснем, ілюзія, що молодий вік захистить від небезпеки, розсіюється.

І хоча в соціальних мережах все ще є сміливці, котрі ігнорують рекомендації і ведуть звичний спосіб життя, епідеміологічну катастрофу ніхто не відміняв.

Неймовірно, як за короткий термін ми змогли розгорнути всі медичні сили для катастрофи такого масштабу. Принаймні в моїй клініці Humanitas Gavazzeni. Більше немає хірургів, урологів, ортопедів — ми всього лише лікарі, які раптово стали однією командою проти цунамі. Більше немає змін і графіків, лікарі і медсестри працюють понаднормово, на межі. Ми робимо різну роботу, пересуваємо ліжка і переносимо пацієнтів. Все інше життя припинилося.

Незважаючи на всі засоби захисту, я і мої колеги, безумовно, ризикують. Деякі вже заразилися, деякі, в свою чергу, заразили членів сім’ї, а деякі з членів їхніх сімей вже між життям і смертю.

Я добровільно самоізолювався в лікарні, боячись заразити літніх родичів. Я зі сльозами дивлюся на фотографії сина над своїм столом і спілкуюся з ним Скайпом.

Будьте милосердні – відмовтеся від походів до театрів, музеїв або тренажерних залів, зжальтеся над безліччю літніх людей, яких ви можете знищити. Будь ласка, послухайте нас. Намагайтеся виходити з дому тільки заради найнеобхіднішого. Уникайте місць масового скупчення, де є великим ризик контактування з інфікованими людьми, які самі не знають, що вони заразні.

Ви можете поділитися цим повідомленням. Нам потрібно поширювати інформацію, щоби запобігти тому, що відбувається тут, по всій Італії”.

Джерело