7 неписаних правил поведінки у лазні

Іще 2,5 тис. років тому Геродот, відвідавши скіфо-сарматські племена, які жили на півдні нинішньої України, зазначав, що чільне місце у місцевих жителів посідали лазні — намети, обтягнуті повстю. Повітря у них нагрівалося завдяки розпеченому камінню, на яке для аромату кидали насіння конопель. Усі типи лазень — римська, турецька (східна), фінська (сауна), японська, російська — використовують для оздоровлення і профілактики хвороб, із лікувальною та реабілітаційною метою.

ІСНУЮТЬ НЕПИСАНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ЛАЗНІ:

• не заведено входити до неї з холодними ногами
• не йдіть до лазні натще чи, навпаки, з повним шлунком
• надміру стомленим (щоб не знепритомніти) лазня теж не піде на користь
• при вході слід добре витерти вологу з тіла
• після лазні митися з милом небажано
• обговорювання в сауні конфліктних ситуацій не дає змоги організму розслабитися (у парній взагалі не можна багато і голосно розмовляти)
• щоб запобігти перегріванню голови та волосся, слід одягти шерстяну спортивну шапочку.

Баня — чудовий стимулятор обміну речовин в організмі. Її жар прирівнюють до фізичних вправ, він тренує серце і систему кровообігу. Після неї легше дихається, шкіра звільняється від відмерлих клітин, енергійніше утворюються нові. Крім того, вона заспокоює і поліпшує настрій. Після лазні корисно випити склянку-другу березового, яблучного чи виноградного соку, мінеральну воду, з’їсти яблуко або інші фрукти. Це відновить баланс рідини в організмі.

Віники бувають дубові, березові, горобинові тощо, навіть кропив’яні! Березовий — найуніверсальніший, бо листя та бруньки берези містять ефірні олії, смоли, флавоноїди. Допомагає від ломоти у м’язах, сприяє загоєнню ран, заспокоює нервову систему. Ефективний при захворюваннях дихальних шляхів, легень.

Вербовий сприяє загоєнню ран, виліковує навіть застарілий ревматизм. Він надзвичайно гнучкий, тому не кожен ризикне його застосовувати.

Вільховий проганяє з тіла застуду та ломоту. Це чудовий засіб для лікування екзем та інших захворювань шкіри.

Дубовий допомагає позбутися хвороб шкіри, зменшує пітливість, має антисептичні та ранозагойні властивості. Гіпертонікам рекомендують саме його.

Кропив’яний зменшує запалення та подразнення шкіри, знімає втому після фізичних навантажень. Помічний при хворобах м’язів, суглобів.

Без віника лазня втрачає половину своїх властивостей. Його слід підготувати завчасно: злегка сполоснути і занурити в теплу воду. Після цього віник наповнить приміщення ароматом. В окропі запарювати не варто, щоб не обсипалося листя. Свіжий віник лише споліскують водою, пересохлий — обливають кілька разів окропом і для пропарювання накривають тазом на 10—20 хв.

Липовий допомагає позбутися застуди, головного болю, поліпшує роботу нирок, прискорює потовиділення і заспокоює нерви.

Сосновий тонізує, його застосовують проти хвороб дихальних шляхів, зокрема бронхіту. Крім того, ефірні олії хвої мають заспокійливі властивості.

Ялівцевий підійде і парильнику зі стажем, і новачку. Значна кількість біологічно активних речовин у вінику запобігає захворюванням верхніх дихальних шляхів, допомагає при дерматитах, лишаях, екземі. Відваром після запарювання віника споліскують голову для зміцнення волосся і боротьби з лупою.

Ялицевий, смерековий та кедровий віники заспокоюють нервову систему, відновлюють сили. Ялицевим користуються хворі на ревматизм.

Смородиновий віник надзвичайно ароматний і корисний для шкіри, бо містить багато вітамінів.

Окрім того, віники виготовляють із вишні, звіробою, полину, м’яти, ромашки, шавлії та інших рослин.

Відвари, настої лікарських трав застосовують для ефективності банних процедур. Біологічно активні речовини липи стимулюють потовиділення. Чебрець корисний для дихання. Листя смородини містить багато ефірних речовин. Рідину хлюпають на розпечене каміння парної. Для насичення парної ароматичними речовинами доцільно покласти на полицю свіжозрізані гілочки ялини, ялівцю чи шавлії.

Погладжування та похльостування — ось основні прийоми роботи з віником. Погладжування здійснюють не поспішаючи, 2—3 рази від ніг до голови. Похльостування — легкими ударами по спині, попереку, стегнах, ногах. Завершують процедуру погладжуванням.

Віники заготовляють у розпал літа, коли листя міцне, щільне, добре тримається. Зрізують 2-річні гілочки, які ростуть ближче до землі: вони міцні, але ще не здерев’янілі. Сировина для хвойного віника має бути молодою, світло-зеленою, смолянистою, з маленькими бруньками на кінчиках.

Віник повинен мати довжину 40—70 см. Гілки на чверть очищують від листя і зв’язують нитками, ликом (але не дротом), попередньо пров’яливши у тіні. Досушують у затінку.

Василь РЯБЧУК, член Національної спілки письменників України.
Джерело: poradnica.com.ua